Цікаве про буденне життя україністів

Білодід Вікторія

Ось уже я в любому Таврійському, трошки запізнилася на першу пару, хочеться дрімати і здається, що нічого незвичайного для мене не відбувається…

Але ось перерва і ми всі трохи хвилюємося, як завжди перед семінарськими, особливо, коли готуємо індивідуальні завдання. Привід для наших хвилювань - дохристиянські вірування та прадавня міфологія. Якщо відверто, то я думала, що кожен з нас буде розповідати свою тему, інші слухатимуть або робитимуть вигляд, що слухають. Але ж ні: сталося не так, як гадалося. А-ну спробуй викласти свої знання схематично, знайди зв’язки, зобрази, захисти! Для великих справ треба колективний розум - ми об’єдналися у групи. Наша група - справжня гримуча суміш: я, Юля та Софійка.

Спочатку ми довго обговорювали, як найкоротше та найзрозуміліше намалювати нашу схему, кожен пропонував свої ідеї, перебрали чимало варіантів: як і зміст зберегти, і не розтягти, і щоб зрозуміло було. Ми малювали, витягували із пам’яті та своїх записів і богів, і міфологічні культи, і все. що знали про давні уявлення прадавніх людей. Малювати втрьох було весело та захоплюче. Наша маленька команда і не помітила, як підійшов час презентувати свої творіння.

Почалася презентація робіт усіх груп, і тут я дуже здивувалася наскільки по-різному всі підійшли до роботи. І, по-справжньому, цікаво було чути, начебто відомий тобі матеріал у інтерпретації інших та спостерігати, як кожен намагається розповісти щось цікавеньке, вразити креативом і як захоплено дивляться та слухають інші.

Чого тільки ми не почули: і про головні демонологічні уявлення праукраїнців, і про головних східнослов’янських богів, і про численні забобони.

Наша група виступала останньою… Ми такі!

Ми вийшли з посмішками та гарним настроєм, Софійка розпочала презентацію нашої схеми та розповіла про основних богів язичницької божниці: Перуна, бога блискавки та грому, Сварога, який відповідав за небо, Дажбога, головного за сонце та вогонь, Велеса, який завідував добробутом і домашнім господарством, Мокошу, богиню врожаю, захиснцю породіль, Стрибога, бога вітру і Ярила, відповідального за багатство і врожай. Далі було моє соло: я представляла риси міфологічного мислення. Ви ж знаєте, що у фольклорі прадавнього періоду предмети, природні явища, тварини або люди наділені душею (анімізм), люди вірили в існування тісного зв'язку між людиною і певними тваринами, рослинами, предметами або явищами (тотемізм) та поклоняються предметам неживої природи — фетишам, які нібито наділені чудодійною силою (фетишизм)? А про основні прадавні культи завершила Юля: земля, вода, астральні, культи рослин та тварин, і всі вони з божествами тісно пов’язані.

Як ви розумієте, ми вражали креативом: це у всіх схеми, а в нас схема в екрані монітору комп’ютера - прадавні вірування в розумінні сучасної людини ХХІ століття. Ми не пропагуємо забобони: сюди не ставай, так не роби… ну, всі знаєте: про чорну кішку на дорозі, про гроші, які у понеділок не позичають, про поріг, через який не передають, про стіл на який не сідають. Але значно більшим розумінням можемо ставитися і до певних звичаїв, коли знаємо, що прадавньому мисленні стіл був образом землі, а поріг межею між світом своїх і чужих, а вода мала можливість змити не тільки матеріальний бруд, а й усе недобре взагалі, а гойдатися на гойдалці - це зустрітися із очищувальною силою вітру. А ще ми знаємо і античних героїв, і вітчизняних міфічних героїв. І знаємо, що язичницькі боги опікувалися життям світу і людей, що більшість з них серед людей жили і до людей спускалися, і дбали вони про різні сфери людського життя: і військову справу, і тваринництво, і добробут взагалі, і родинну злагоду, і подружні стосунки чоловіка й дружини, і про продовження роду, і про різні домашні справи жінки (ткацтво, швацтво, городина). І всі явища природи - то прояви божественого і на землю приходили, щоб усьому давати життя.

Як і припускалося, наша група просто не могла розповісти все спокійно і сісти на місце. У нашому виступі було достатньо сміху: то слова бракувало, то не туди ставало, то ноги-мотузочки скручувалися, то ручки заважали. Мені приємно, що саме ми змогли трохи розважити наших одногрупниць та викладача, усі вчимося, коли трохи помиляємося. І нехай у нас не все вийшло ідеально, але нам подобається вдосконалюватися, тренуватися виражати свої думки і мислити.

Надалі - більше й краще!

Знову понеділок, знову навчання, знову прокидатися о 6 і поспішати в університет.. Я, як завжди, проспала, поспіхом збираю рюкзак, паралельно випиваючи чашку кави, бо без неї, здається, сьогодні ніяк, вибігаю з кімнати…