І скоро зійде сонце

Дар'я Скалова

Практика у філологині-україністки продовжується і вже є результати, але багато роботи ще попереду. Збрешу, якщо скажу, що це мене не лякає. Моя бабуся завжди казала: «Вовків боятися – в ліс не ходити». Отже, я зараз цим лісом впевнено йду, поки що в ньому темно, але я маю ліхтарик(інтерв’ю) і компас(інформаційний пакет).

Три дні безупинних пошуків, три дні провалів та злетів і інтерв’ю нарешті готові. Два дні поспіль мої візити до респондентів були безплідними. І на те були досить вагомі причини.

Як виявилося, корінного населення в селі майже не залишилось, а левова частка дідусів та бабусь приїхали в це село навчатися сільськогосподарській справі в технікум, або працювати в колгосп. Одразу можна зрозуміти, що про історію села та його заснування майже ніхто нічого не знає. Справа не в тому, що вони не хотіли цього знати, або їм було це не цікаво, а в тому, що минуле нашого села в радянські часи замовчувалося.

Зізнаюсь, зібрати інформацію було важко, але сумувати в мене немає часу і причин, бо сьогодні в мене були досить цікаві інтерв’ю і вже є матеріал з яким можна працювати. Сподіваюся, що в метафоричному лісі скоро зійде сонце, а компас і ліхтарик допоможуть мені там не заблукати.