І це не жарти)

Катерина Черкевич

Більшу частину моєї фолькльорно-діалектологічної практики блог живе лише в нотатках мого телефону, а з підписників тільки бабуся до якої я нарешті приїхала та її котики( Пірат, Зефір та Бублик, так з фантазією у нас з сестрою все добре, як каже бабуся: " хто на що голодний").

Ще дорогою склала список питань, план дій на тиждень, але коли приїхала, то зрозуміла, що легко не буде.

Першим кроком стала " посвята в мої плани", розповіла про те, що в мене є списочок питань і те, що я повинна знімати на відео відповідь. Реакція бабусі :
"- Ой бооо, яке відео, ти шо людей оце захотіла чудувать, нє ти щось таке вже придумала, пішли краще щось пообідаєм ".

Вона думає, що це жарти і на цьому все закінчиться так і не розпочавшись.

Що ж з бабусею поки що не вийшло запланованого. Але попереду ще як мінімум 4 дні тому не все так погано. Неочікувано тато приєднався до моїх канікул-практики в селі, стало цікаво послухати його версію, те що розповідали про наше село його батьки йому. Вирішила,що буду записувати на диктофон, а потім порівнювати розповіді своїх інформаторів.

Станом на сьогодні, диктофон мого телефону почув історію села, та різні розповіді від бабусі, які здатні розмішити та здивувати водночас.